Календар новин

«  Лютий 2008  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
2526272829

Форма входу

Вітаю Вас Гость!

Пошук

Наше опитування

Хто має дбати про дитячі притулки?
Всього відповідей: 68

Статистика

Головна » 2008 » Лютий » 14 » Віддай мільйон: українські мільярдери згадують традиції меценатства
Віддай мільйон: українські мільярдери згадують традиції меценатства
12:36

Богдан Ханенко - відоми український меценатСучасні мільярдери згадують традиції меценатства, закладені їхніми попередниками в XIX столітті. І починають витрачати гроші на культуру...

Директор Фонду "Розвиток України" Анатолій Заболотний не без гордості показує стародавній будинок із золоченими шпилями. Хоча будинку митрополита на території Софії Київської більше 300 років, він виглядає як новенький. Недавно Фонд, контрольований найбільшим бізнесменом України Рінатом Ахметовим, виділив $6 млн. на реставрацію цього будинку.

"У наших планах - відкрити тут клуб із обговорення розвитку культури, куди з лекціями будуть запрошуватися світові культурні діячі", - говорить Анатолій Заболотний. На дискусії в клуб планують запрошувати також чиновників, депутатів і визнаних міжнародних фахівців, тим самим піднімаючи питання культури в Україні на дуже високий рівень.

Уперед у минуле

Благодійність - новий напрямок, що українські мільярдери активно освоюють разом з модою на прозорість активів і вихід на міжнародні ринки капіталів. Втім, новим його можна назвати лише умовно. Фактично сучасні мільярдери йдуть по стопах своїх колег по бізнесу, що жили 100-150 років тому. Незважаючи на кількаразову зміну правлячих режимів, в Україні ще пам'ятають імена Миколи Терещенка, Богдана Ханенка та Івана Харитоненка, що жертвували солідні суми на меценатство.

І хоча з тих пір минуло більше століття, благодійні проекти сьогодні не особливо відрізняються від проектів столітньої давнини. Як і тоді, багаті люди в основному виділяють кошти на будівництво лікарень і притулків, допомагають знедоленим, у коло їхніх інтересів потрапляє також освіта та культура.

Про важливість меценатства для вітчизняних олігархів говорить хоча б той факт, що вони спеціально наймають іноземних менеджерів для керування своїми благодійними фондами. Так, Рінат Ахметов запросив росіянина Анатолія Заболотного, а Фондом Віктора Пінчука керує француз Томас Еймонд-Ларітаз.

Піонери іміджу

Незважаючи на те, що практично всі великі бізнесмени починали свою благодійну діяльність із медичних проектів, зараз спеціалізація та цілі в кожного мільярдера свої. Якщо меценатство Ріната Ахметова, приміром, ще недавно зосереджувало в основному на рідній Донецькій області, то тепер бізнесмен розширює географію. Можливо, одна із цілей таких дій - створення позитивного іміджу в інших регіонах України, адже на Донбасі з ним в олігарха і так усе в порядку.

Особливу увагу бізнесмен приділяє Києву. Крім проекту реставрації Софії Київської, Фонд "Розвиток України" матеріально підтримує столичний музей архітектури та побуту під відкритим небом "Пирогово". За словами Заболотного, мова йде не про відновлення якихось окремих об'єктів - гроші одержує дирекція заповідника, що і витрачає їх на всі його потреби. Фонд уже виділив музею $3 млн. А незабаром за допомогою фонду музей зможе закупити спеціальні екологічні автобуси на електротязі, які будуть возити відвідувачів між хатами та млинами.

Крім культури, модним віянням останнього року стали проекти в сфері держуправління. Так, Фонд Віктора Пінчука виділив $10 млн. на розвиток Київської школи економіки при Києво-Могилянській Академії.

Кувати кадри для управління країною узявся і Рінат Ахметов. Його Фонд "Ефективне управління", створений наприкінці 2007 р., також орієнтований на навчання представників виконавчої влади грамотному управлінню країною. Заявлений засновниками бюджет складе 50 млн дол. до 2012 р.

Першопрохідник на ниві меценатства серед вітчизняних мільярдерів - Віктор Пінчук. Його благодійність широко розрекламована, а культурні проекти - будь то концерт Елтона Джона або виставка REFLECTION в PinchukArtCentre - викликають ажіотаж.

"Важливо розуміти різницю між благодійністю, що виходить від бізнес-структури, і від фонду, заснованого на особистих коштах людини", - наполягає президент Фонду Віктора Пінчука Томас Еймонд-Ларітаз. За його словами, благодійність можна розділити на три види: перший - це внесок компаній у розвиток регіону, у якому вони працюють, другий - фонд, заснований окремою людиною, що своїм авторитетом залучає гроші з боку, і третій вид благодійного фонду - це організація, заснована на кошти свого патрона.

Але вловити цю різницю найчастіше не під силу і самим благодійникам, не кажучи вже про простих смертних. Наприклад, "Розвиток України" позиціонується не тільки як дітище особисто Ріната Ахметова, але і як фонд компанії System Capital Management, тоді як благодійна діяльність Віктора Пінчука не пов'язана з корпорацією "Інтерпайп", що реалізує окремі програми в цій області.

Ціль культурних проектів, поставлена Пінчуком, амбіційна: формування іміджу України на світовій арені. Наприклад, на тому тижні в рамках Світового економічного форуму в Давосі олігарх уперше організував круглий стіл з питань благодійності. Само собою, поряд з іміджем країни Пінчук просуває і власний.

Без реклами

Якщо про діяльність Ахметова або Пінчука чули багато хто, то про благодійні проекти інших мільярдерів знає далеко не кожний. Втім, це не завжди означає, що меценатство їм не знайоме. Так, непублічна група "Приват" фінансує в основному специфічні проекти. Наприклад, на покупку сувоїв тори для тих, хто молиться біля Стіни плачу, було витрачено 1 млн дол. Але загальний обсяг коштів, що виділяються на благодійність, співвласники групи воліють не афішувати.

Втім, більшість багатих українців підтримує проекти єврейських громад, а Рінат Ахметов побудував у Донецьку мечеть.

Відзначився на благодійному фронті й Індустріальний союз Донбасу, торік компанія витратила на благі справи 30 млн дол. При цьому соціальні та інші проекти фінансує корпорація ІСД у цілому, а не хто-небудь із її власників. Найбільш відомим проектом стало створення колекції "Платар", у якій зібрані раритети, що належать до трипільської культури, скіфського, сарматського і кіммерійського періоду.

"Колекція "Платар" відповідним чином зареєстрована, а всі експонати пройшли необхідну експертизу. Ми все робимо для того, щоб з'явився музей, де це можна було б представити в експозиції, а музей став би гордістю столиці", - сказав голова ради директорів ІСД Сергій Тарута.

Обраний бізнесменом напрямок досить специфічний і навряд чи залучить до себе масовий інтерес. Але обізнані люди, близькі до Сергія Тарути, пояснюють це просто: трипільська культура - хобі бізнесмена, і йому подобається цим займатися.

Менше від інших помічений у меценатстві співвласник Ferrexpo Костянтин Жеваго. В Ferrexpo не надали інформації про благодійні проекти бізнесмена. Відомо тільки, що вони поки обмежуються рідним регіоном - Полтавщиною - і його гірничозбагачувальним комбінатом.

Робота на імідж

Вітчизняні олігархи стверджують, що їхні пожертвування абсолютно безкорисливі. "От у США існує закон про благодійність: будь-хто, що зробив внесок у соціальний або культурний проект, одержує податкові пільги", - говорить Томас Еймонд-Ларітаз, шкодуючи, що в Україні такого закону дотепер немає.

Але незважаючи на декларовану безкорисливість, бізнесмени все-таки розраховують на якусь окупність своїх благодійних акцій. "Більшість культурних проектів, реалізованих нашими бізнесменами, - це виконання зобов'язань перед Президентом і політичні реверанси перед урядом", - сказав політолог Андрій Єрмолаєв. Відповіддю на ці реверанси, на його погляд, можуть слугувати політичні поступки або гарантії щодо бізнесу.

Втім, активний матеріальний внесок у благу справу і в XIX столітті міг принести непогані дивіденди. Наприклад, можна було одержати орден або державний чин. Ну а ті, хто особливо багато вкладав у благодійність, могли розраховувати навіть на дворянське звання. Наприклад, Івану Харитоненкові цар подарував чин дійсного статського радника із правом на потомствене дворянство, що на ті часи означало дуже багато.

Правда, прихильність нинішньої влади обходиться сучасним мільярдерам набагато дешевше, ніж обходилася увага государя цукрозаводчикам ХIX в. Адже будівництво храму з нуля, так ще й за проектом відомого архітектора коштує значно дорожче від його реставрації. Приміром, після Миколи Терещенка в Києві залишилася безліч будівель, спеціально побудованих або заповіданих благодійником місту.

Проте Томас Еймонд-Ларітаз вважає, що позитивна тенденція очевидна. За його словами, ще три роки тому загальний фонд приватних благодійних проектів в Україні становив усього 4 млн дол., причому 95% цих грошей ішли зі США та Канади. Сьогодні така статистика не ведеться через велику кількість проектів і заходів. Але досить сказати, що бюджет на 2008 р. одного тільки Фонду "Розвиток України" становить 27 млн дол., а бюджет Фонду Віктора Пінчука торік був 15 млн дол.

Найбільший у країні благодійний проект вартістю 120 млн дол. реалізує фонд "Україна 3000", очолюваний першою леді України Катериною Ющенко, що займається створенням "Дитячої лікарні майбутнього", на яку активно "скидаються" всі вітчизняні благодійники та фонди.

Анатолій Заболотний упевнений, що згодом масштаби благодійності в Україні будуть тільки рости. Особливо якщо держава прийме відповідний закон і дасть благодійникам податкові переваги.

Меценати минулого

Якщо в сучасній Україні капітали збивають на металургії, то в XIX в. найбагатшими промисловцями були цукрозаводчики. Саме їх "солодкі" гроші багато в чому сприяли розвитку вітчизняного мистецтва

Колекціонування предметів мистецтва було справою всього життя статського радника, що займав також високі пости у фінансовій сфері та промисловості. Основна заслуга Богдана Ханенка і його дружини Варвари - відкриття в Києві Музею російського мистецтва, в основу фондів якого лягла їхня колекція.

Від свого батька Василь Тарновський успадкував не тільки капітали, але й любов до меценатства. На свої гроші він видав альбом гравюр Тараса Шевченка. А в 1897 р. меценат подарував колекцію картин Музею Чернігівського земства (зараз - Чернігівський історичний музей).

Один з найбагатших людей Російської імперії і головний меценат дореволюційної України утримував лікарні та школи для бідних, будував церкви, зокрема храм Трьох Анастасій у Глухові. Подарував Музею російського мистецтва в Києві свою колекцію картин російських художників.

Вніс великий вклад у розвиток цукрової промисловості, але не скупився і на благодійність. Фінансував будівництво дитячого притулку в Сумах і гуртожитку Харківського університету. На центральній вулиці Сум стоїть чудовий Троїцький собор, зведений на кошти промисловця.

Прізвище цього промисловця зараз знають за однойменним сортом яблук. Тим часом саме йому зобов'язане своїм виходом у світ перше видання "Кобзаря" Тараса Шевченка. Викупивши більшу частину виданих книг, меценат роздав їх робітникам цукрових заводів і селянам Київської губернії.

Ганна Симоненко, "ФОКУС"

Переглядів: 3310 | Додав: dobrodiy | Рейтинг: 0.0/0 |
Усього коментарів: 1
17.04.2010
1. TutnotAppop [Матеріал]
test

Имя *:
Email *:
Код *: